четверг, 01 февраля 2024
Все без всех могут жить. Не надо соплей
-Привіт, як справи? -Та нічо, років 8 як не бачились і 7 як не говорили.
- Я воюю під Авдіївкою - А мені родити через місяць
Просто залишу тут фотки. З глибокою вірою і надією, що ми все таки ще побачимось обоє при житті. Цьому нашому житті.
тиць
До речі, завтра в нього день Народження.
36, здається.
- Я воюю під Авдіївкою - А мені родити через місяць
Просто залишу тут фотки. З глибокою вірою і надією, що ми все таки ще побачимось обоє при житті. Цьому нашому житті.
тиць
До речі, завтра в нього день Народження.
36, здається.
среда, 03 января 2024
Все без всех могут жить. Не надо соплей
За 2023 жодного запису)) Але я жива) Мало того, я жива в квадраті, бо в мені живе іще одне життя.
Так, так, ми чекаєм на поповнення. В Алісочки вже скоро буде братик, пдр стоїть на 25.02.
Я трошки виходила на роботу, а Аліска ходить в садок з вересня місяця, дуже комунікабельна, але часто хворіє. От і сьогодні були в лікарки з отитом. Друга вагітність пролетіла швидше як перша, і менше переживаєш, бо нема коли, є старше дитя, якому постійно щось треба. Тай, в принципі, ця вагітність, не є тяжчою за минулу, за винятком того, що мене цього разу таки підтошнювало до 12 тижня і набрала я трохи більше ваги ( на 3кг більше, які так за мною і тягнуться), а ще живіт цього разу виріс ще до декрету (певно якраз тих 3кг) і ходити з ним трохи важче, а тим більше ще носити на руках 14кг любові у вигляді маленької дівчинки. Але ми все одно стараємось жити активне життя)))
А ще ми переїхали на окрему квартиру на Пасічну, хоча тут явно бракує ремонту, але зато без родичів. Але стосунки у нас з Лесиком погіршились, хоча я все ще надіюсь на позитивні зміни, але але... поживем побачим. Збираюсь на січень записатись на йогу. Війна триває, всі свята нас бомбили, але ми живі і здорові, щей плани будуєм, куди нам піти чи поїхати. Людина до всього звикає.(От виходиш з дому, починається тривога, думаєш "так до Львова десь годину летить, ше встигну до роботи добратись" і біжиш на трамвай, а потім тіки вбігаєш в аптеку починаються вибухи, а ти така "ух ух встигла, головне, що не народила" - отак і живем, а що робить
)
Надіюсь рік Дракона принесе нам перемогу, мир, спокій в родині та затишок. А малі наші карапузи будуть здорові та веселі! Веселих свят! І цьом! Біжу, бо мала прокинулась.

Я трошки виходила на роботу, а Аліска ходить в садок з вересня місяця, дуже комунікабельна, але часто хворіє. От і сьогодні були в лікарки з отитом. Друга вагітність пролетіла швидше як перша, і менше переживаєш, бо нема коли, є старше дитя, якому постійно щось треба. Тай, в принципі, ця вагітність, не є тяжчою за минулу, за винятком того, що мене цього разу таки підтошнювало до 12 тижня і набрала я трохи більше ваги ( на 3кг більше, які так за мною і тягнуться), а ще живіт цього разу виріс ще до декрету (певно якраз тих 3кг) і ходити з ним трохи важче, а тим більше ще носити на руках 14кг любові у вигляді маленької дівчинки. Але ми все одно стараємось жити активне життя)))
А ще ми переїхали на окрему квартиру на Пасічну, хоча тут явно бракує ремонту, але зато без родичів. Але стосунки у нас з Лесиком погіршились, хоча я все ще надіюсь на позитивні зміни, але але... поживем побачим. Збираюсь на січень записатись на йогу. Війна триває, всі свята нас бомбили, але ми живі і здорові, щей плани будуєм, куди нам піти чи поїхати. Людина до всього звикає.(От виходиш з дому, починається тривога, думаєш "так до Львова десь годину летить, ше встигну до роботи добратись" і біжиш на трамвай, а потім тіки вбігаєш в аптеку починаються вибухи, а ти така "ух ух встигла, головне, що не народила" - отак і живем, а що робить

Надіюсь рік Дракона принесе нам перемогу, мир, спокій в родині та затишок. А малі наші карапузи будуть здорові та веселі! Веселих свят! І цьом! Біжу, бо мала прокинулась.

среда, 28 декабря 2022
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я не знаю, де я колись брала час писати тут кожен день. Хоча це так добре, що є якась пам'ять, що можна згадати і на секунду побувати в якомусь давно минувшому дні, за якими я часом дуже і дуже сумую. А зараз раааз і пів року пролетіло, моргнути не встигла і купа подій вже пройшли і за рік їх і не згадаю. Життя йде, воно сильніше ніж війна: було до неї, буде й після. Аліска вже тут такого жару дає, що ховайся в жито. Чуть не по її і все: крики, валяння по землі, кусання йой. Дуже її люблю. Вона така моя жабка, мишка, квіточка і зірочка. Мій світ.
Грошей так і далі малувато. Ремонт робимо і робимо. Лесик перебивається тими роботами. Я вчусь на фронтендера, вже майже довчилась, тепер вмію зробити таймер і прогноз погоди)) Щеб то якось на практиці пригодилось.
Друзів тепер бачу раз в три місяці, а так все сім'я і сім'я. У вересні родичі з Миколаєва втікли сюди на Захід. Т.Наташа, д.Вова і Юлічка, через місяць Юліка померла - не убили москалі, так добили наші. На річницю до тата їздила, гарно усі час провели, якщо так сказати можна, просто всі спілкувались і було доволі по сімейному, ніби мене там люблять. І пам'ятник у тата гарний. Шкода, що його самого вже нема. Бабушка дуже часто хворіє, її теж скоро не стане і вся історія піде в нікуди. Вся ця гілка моїх предків обвалиться, я це прям відчуваю, як історія моєї родини витікає крізь пальці, а я і запитати не маю що. Просто так багато хочеться знати, аж не знаєш, що спитати, особливо коли телефонна розмова 5 хв.
У відпустку ми не їздили цього року, бо грошей не було. Але трошки були в одноденних поїздках машиною, переважно самі, а раз з нами Павло Мигулько і Павло Сновидович їздили. Раз з Ірою і малими їздили з "Відвідай" і там наша гідесса дуже переживала за Алісу, як же ми з нею цілий день будемо, але малечі дуже подобалось, а вона теж всім подобалась, бо вона в нас ще той дружелюбний і комунікабельний пиріжок, і в результаті їй щей хлопали два рази всім автобусом як наймолодшому і наймилішому мандрівнику всіх часів і народів)) Поїздка вдалася))
А от тепер в кінці листопада в Лесика забрали права на рік, тож нам тепер хіба піші прогулянки світять. За що йому окрема дяка від всієї родини.
Світло виключають кожен день мінімум на 4 години. Спочатку було скрутно, тепер вже норм. Головне все зарядити до того часу. І не забути скачати мультики)) Коли знаєш графік, то нормально підлаштувати всі свої справи. Але Алісі дуже не подобається, вона потім все включає, любі лампи, які тіки є в хаті.))) Ну і на вулиці гул постійний від генераторів, тож не дуже поговориш. Ну але то таке - дрібниці життя.
За пару днів вже Новий Рік, а я навіть не зауважила, як цей минув. Ей, час, лети трохи повільніше! Надіюсь в новому році нас чекає перемога, мир і спокій! І багато грошей))))
Грошей так і далі малувато. Ремонт робимо і робимо. Лесик перебивається тими роботами. Я вчусь на фронтендера, вже майже довчилась, тепер вмію зробити таймер і прогноз погоди)) Щеб то якось на практиці пригодилось.
Друзів тепер бачу раз в три місяці, а так все сім'я і сім'я. У вересні родичі з Миколаєва втікли сюди на Захід. Т.Наташа, д.Вова і Юлічка, через місяць Юліка померла - не убили москалі, так добили наші. На річницю до тата їздила, гарно усі час провели, якщо так сказати можна, просто всі спілкувались і було доволі по сімейному, ніби мене там люблять. І пам'ятник у тата гарний. Шкода, що його самого вже нема. Бабушка дуже часто хворіє, її теж скоро не стане і вся історія піде в нікуди. Вся ця гілка моїх предків обвалиться, я це прям відчуваю, як історія моєї родини витікає крізь пальці, а я і запитати не маю що. Просто так багато хочеться знати, аж не знаєш, що спитати, особливо коли телефонна розмова 5 хв.
У відпустку ми не їздили цього року, бо грошей не було. Але трошки були в одноденних поїздках машиною, переважно самі, а раз з нами Павло Мигулько і Павло Сновидович їздили. Раз з Ірою і малими їздили з "Відвідай" і там наша гідесса дуже переживала за Алісу, як же ми з нею цілий день будемо, але малечі дуже подобалось, а вона теж всім подобалась, бо вона в нас ще той дружелюбний і комунікабельний пиріжок, і в результаті їй щей хлопали два рази всім автобусом як наймолодшому і наймилішому мандрівнику всіх часів і народів)) Поїздка вдалася))
А от тепер в кінці листопада в Лесика забрали права на рік, тож нам тепер хіба піші прогулянки світять. За що йому окрема дяка від всієї родини.
Світло виключають кожен день мінімум на 4 години. Спочатку було скрутно, тепер вже норм. Головне все зарядити до того часу. І не забути скачати мультики)) Коли знаєш графік, то нормально підлаштувати всі свої справи. Але Алісі дуже не подобається, вона потім все включає, любі лампи, які тіки є в хаті.))) Ну і на вулиці гул постійний від генераторів, тож не дуже поговориш. Ну але то таке - дрібниці життя.
За пару днів вже Новий Рік, а я навіть не зауважила, як цей минув. Ей, час, лети трохи повільніше! Надіюсь в новому році нас чекає перемога, мир і спокій! І багато грошей))))
пятница, 10 июня 2022
Все без всех могут жить. Не надо соплей
ООооо щось я підзабила на щоденник. Просто ноут навіть не включаю. Ну так раз в три місяці і то швидко фотки скинути і все. А дні летять...
В нас тут вже майже чотири місяці війна. Ну як в нас.. на Сході. В нас багато біженців і відсутність роботи. Лесик як війна почалась, так і не працює. А ми ше ремонт на новій хаті затіяли. Тому з фінансами туговато, м'яко кажучи)
Після татка померла Вера з Миколаїва, потім тьотя Люба, потім Колянчик, потім Яцик - Лесика дядько. Після Нового Року - Саша і баба Гєня. І тільки вроді смерті закінчились, так почались масові гибелі. Я нічого про війну не хочу писати, але це дуже боляче. Стільки болю і несправедливості, стільки насилля...це дуже страшно. Нікому не бажаю такого, навіть москалям. Нехай там ізолюються і що хочуть роблять, лиш би нас не чіпали. Суки.
Алісочка росте, вже бігає, має 9 зубів і тішиться життю. А я разом з нею і тому, мабуть, в депресію не впадаю.
Ще на могилу до тата не їздила. З бабою 2 рази говорила. На її д.н. і на свій. Трохи переписувалась з Елінкою і т.Людою. Кликали закордон. Юля теж кликала в Канаду. Поки ми дома, хоч маю от піти паспорти забрати. Хоча нас і так випускали - біженцями, але я все таки вирішила зробити документи, а там буде видно. Будуть дуже бомбити - поїдем. Поки не дуже бомблять, хоча часом бахкає дуже добре. Ай.. аби не гірше. Потім ще щось напишу... як не забуду і жива буду))
П.С. А ще в грудні ми вакцинувались, а в січні ми бачились з Юльою і малими, вони прилітали. В Олексія і Світлани у листопаді народився Михайлик, а зараз він пішов воювати і вже чуть не загинув у Яворові. Павло Сновидович і Казмір теж на війні. Вовік пішов в тер.оборону...На разі всі живі-здорові.
П.С. А ще в грудні ми вакцинувались, а в січні ми бачились з Юльою і малими, вони прилітали. В Олексія і Світлани у листопаді народився Михайлик, а зараз він пішов воювати і вже чуть не загинув у Яворові. Павло Сновидович і Казмір теж на війні. Вовік пішов в тер.оборону...На разі всі живі-здорові.
среда, 22 сентября 2021
Все без всех могут жить. Не надо соплей
18 вересня помер мій татко...
Почати варто, мабуть, ще з листопада-грудня, коли мама вирішила продати квартиру на Миколайчука, докласти грошей і купити нам квартиру на Пасічній. І ттатові треба було виписатись... І тут бабка такого скандалу наробила, бо не хотіла тата в себе прописувати доки тато і мама не розведуться. В неї ніби біс вселився. І мама теж кричала постійно тоді, а тато, мабуть, дістав тоді дуже сильний стрес. В кінці січня вони таки розвелись, тато плакав..То був останній раз, що він приїзжав у Львів. Я була вже доволі вагітна, ми почали ремонт в довгій кімнаті і йому не було куди приїзжати, так було до травня. Потім ремонт закінчився, я народила і він став постійно обіцяти приїхати. Ми зідзвонювались раз в тиждень десь, і він все казав от приїду..а потім бабі ставало погано, і поїздка відкладалась. В мене проскакувала думка приїхати самим, але не хотілось їхати іменно до баби. Цей весь осад скандалу...не хотілось її бачити. Так це все тягнулось в телефонному режимі...
6 вересня ми говорили і він просив нас приїхати, бо бабі дуже погано і він переживає. І нічого не предвіщало біди. Біди стосовно нього.
А потім 8 вересня в середу дзвінок від нього до мами, що він трохи застудився і лікарні... Весь четвер ми дзвонили до родичів, які ніц не хтіли толком сказати, тільки Іринка йшла на контакт, але вона була в Єгипті. Потім мама подзвонила в лікарню і взнала, що в тата остання стадія цирозу і вода в легенях, животі, ногах. Я подзвонила до баби сказала, що ми приїдемо. Вона була не взахваті, бо "нема чого їхати, ще нічого не ясно, тільки дарма їхати" і т.д Але ми все ж поїхали: я, Лесик, мама і Аліса. Мама була лише п'ятницю, а ми були до неділі. Баба грала роль, що їй зле і дядя Коля і тьотя Галя над нею бігали, а тато тим часом наче почав поправлятись. Він був такий худий..одна шкіра і кості. Йому було тяжко дихати, але він все розпитував і просив ще обовязково провідати бабушку. Навіть тут він думав за неї. Я його питала чого ж він так себе довів, казав, що не було кому її глядіти...Але до неділі він вже просив газети, кросворди, палку і навушники. Почав їсти і трохи навіть сідати. Тішився Алісою.. В обід в неділю ми поїхали додому. Я ще говорила з ним в понеділок по телефону він був якийсь змучений і нервовий трохи. А потім вже не брав від мене трубку. Але мама з ним ще говорила і з лікарем теж.. В нього почалась температура і стало знов гірше. 17 вересня в п'ятницю на мамине Д.Н. Ксюша ше до нього дозвонилась.Він тяжко говорив. Але ми думали в нас ще є час в запасі. До мами мали прийти гості в неділю, ми робили салати, а мама пекла торт. Було вирішено, що мама і м.Лора поїдуть до нього в середу-пятницю, а ми субота-неділя. До того часу там були д.Коля і т.Галя. Баба була в нього за весь той час 2 рази.
Але склалось все не так, на жаль... В суботу в 11 вечора до мене подзвонила т.Галя і сказала, що тата не стало. Дядя Коля ще до четвертої був з ним, вони попрощались..на цей раз вже назавжди. О восьмій вечора його не стало. А бабка заборонила дзвонити нам і іншим родичам. Та т.Галя все ж подзвонила. В понеділок був похорон. Бабка - актриса, в якої нема оскара, влаштовувала там показухи. Там було пів села сусідів, яким вона сама подзвонила і жодного родича крім нас і дяді Колі. І то..від неї до нас не було жодного дзвінка, якби не сам тато і тьотя Галя, так би ми нічого і не знали. Вона і Люді не хотіла казати. Вона забивала хер на його здоров'я, бачучи що він страшне худає, вона не хотіла його провідувати, але тут вона була безутішна святомучениця. І ми їй підпсували картину єдиної горюючої особи...А татко так легковажив здоров'ям заради неї, він завжди стягував, завжди викарапкувався з бід..А тут не стягнув. І мені так шкода, що його більше нема. Я ше не повірила в це остаточно. Мені здається, що він ще приїде і скаже, що це жарт. Але я бачила як його закопали...Земля тобі пухом таточко, я надіюсь існує рай і ти вже в ньому...
понедельник, 06 сентября 2021
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Маля спить,а я згадала про щоденник.
Завтра Алісочці 4 місяця,швиденько ж час летить)) Вона у нас прекрасна чудова дівчинка, тішимось нею кожен день, кожну хвилину)) Особливо як спить.
Ну що ж. Пологи пройшли нормально. Тривали рівно 12 годин. Була п'ятниця, 7:20 ранку почали відходити води, я сказала про це тільки Лесику, тож всі собі спокійно зібрались на роботу і пішли, Лесик теж пішов до обіду, а я трохи ходила, трохи лежала, дивилась Рагулівну і рахувала перейми, які почались практично зразу і з проміжку 5хв. Десь коло першої я подзвонила до лікарки і та сказала приїзжати. В 13:30 - 14:00 ми були вже на Мєчнікова з розкриттям 3см, що мене розчарувало))) Але нас оприділили в родовий зал, де, до слова, все хоч і нове, але дуже не зручне для породіллі. Столи зависокі, підвіконники занизькі, фітбол здутий, до туалету йти по коридору. Ну я приспособилась до фітболу і лежала на ньому грудьми і животом, а Лесик сидів на стільці і постійно масажував мені поперек. Перейми наростали, проміжок скоротився до 3хв, потім до 1хв.. і вони постійно були по хвилині, просто спочатку легкі, а потім все сильніші і сильніші... Лікарка шось трохи нервувалась, що "довгий безводний період" (хоча насправді ні) і лякала Лесика кесарським, а я десь літала, до мене окремі слова доходили, і та біль хвилями і постійне бажання спокою, і катетер в руці, який заважає..Мене кидало в жар і Лесик потратив на мене всі вологі серветки і вода закінчилась.. І десь шоста година мене почало тужити і я вже не могла терпіти і почала стогнати, боліло вже все від грудей і до колін. І всі прибігли, а я давай тужитись, раз правильно, раз ні...Люди кажуть, що відчувають як йде дитина, я відчувала якийсь один суцільний болючий комок на пів тіла і не могла зорієнтуватись як то правильно все робити..але тут оп і в 19:20 малечу плюхнули мені на живіт))) І вона була така смішна))) І мені було дивно, що я вмію оказується народжувати дітей)) І потім ми троє були собі більше 2годин разом, але пролетіли вони як 15хв)) І фоткались і всім скидували, і наші мами раділи і дивувались, бо ми ж забули попередити в тій суматосі, що вже народжуємо)) І нас з Алісою забрали в післяпологове, а Лесика відправили додому (карантин же!). По грошах тут ми виклались 300у.е лікарці, 50у.е акушерці, 200грн неонатологу і 300грн санітарці (вона була сама чудова людина, дуже позитивна і уважна, приберегла мені кашку на "після пологів"). І десь до 50грн в аптеці купили пару ампул. А ще я таки порвалась і мені наклали 3 чи 4 шви під анастезією.
В післяпологовому то було 3 дні мук. Навіть згадувати не хочеться. Нормальною тут була тільки жіночка, що їсти носить, дай їй Бог здоров'я (ну і напарниця Іра з доцьою Юлею, яку вона народила через пару годин після мене) І знов все незручно)) Ліжко відїзжає від стіни, слизьке, постіль зїзжає, пеленка теж, туалет і душ по коридору, медперсонал абсолютно не дружелюбний. шви болять.. І всі хотіли грошей просто ні за що, згадую і зло бере..200 грн навіть не зрозуміла за що, бо то зразу як привезли, потім 50 грн за одну прививку, 50грн за другу, по 100грн на дитяче і доросле відділення, 400грн абсолютно безграмотному педіатру, бо не випише,лякали, що дитина не набирає вагу і треба годувати і іменно тою сумішшю, яку вона каже, щей конськими дозами, я там боролась і плакала Лесику в трубку. Відвідування заборонено, але Анна Дмитрівна пустила Лесика на трохи, то було легше в ті хвилини. Вже коли ніби все владналось і нас виписують (10.05) з'явилась ше одна лікарка, яка виявляється за мене відповідає і нікуди мене не виписує (де вона була всі ці дні і як її взагалі звати я не знаю) і "завтра ви ше підете на узд" і блабла, я вже не витримала, вчинила скандал, написаа відмову від госпітаізації і звалила звідти, тіьки мене і бачили.
Через тиждень, правда, ще приїзжала до Анни Дмитрівни шви знімати.
Звісно є і крапя позитиву) Лікарка написала мені у виписці "тяжкі пологи", тож мені прийдуть ше гроші за 2 тижні лікарняних, а ще зняла коротке відео пологів і пофоткала малу і мене і як Лесик пуповину перерізає. Маєм пам'ять)))
Загалом я маю хорошу згадку про пологи і погану про три дні після,пиїхати додому для мене було прям спасіння. І для Олексія теж, бо мама йому мозок чайною ложечкою за цей час виїла...
Ну все маля прокинулось і хоче уваги. Продовження потім)))

Завтра Алісочці 4 місяця,швиденько ж час летить)) Вона у нас прекрасна чудова дівчинка, тішимось нею кожен день, кожну хвилину)) Особливо як спить.
Ну що ж. Пологи пройшли нормально. Тривали рівно 12 годин. Була п'ятниця, 7:20 ранку почали відходити води, я сказала про це тільки Лесику, тож всі собі спокійно зібрались на роботу і пішли, Лесик теж пішов до обіду, а я трохи ходила, трохи лежала, дивилась Рагулівну і рахувала перейми, які почались практично зразу і з проміжку 5хв. Десь коло першої я подзвонила до лікарки і та сказала приїзжати. В 13:30 - 14:00 ми були вже на Мєчнікова з розкриттям 3см, що мене розчарувало))) Але нас оприділили в родовий зал, де, до слова, все хоч і нове, але дуже не зручне для породіллі. Столи зависокі, підвіконники занизькі, фітбол здутий, до туалету йти по коридору. Ну я приспособилась до фітболу і лежала на ньому грудьми і животом, а Лесик сидів на стільці і постійно масажував мені поперек. Перейми наростали, проміжок скоротився до 3хв, потім до 1хв.. і вони постійно були по хвилині, просто спочатку легкі, а потім все сильніші і сильніші... Лікарка шось трохи нервувалась, що "довгий безводний період" (хоча насправді ні) і лякала Лесика кесарським, а я десь літала, до мене окремі слова доходили, і та біль хвилями і постійне бажання спокою, і катетер в руці, який заважає..Мене кидало в жар і Лесик потратив на мене всі вологі серветки і вода закінчилась.. І десь шоста година мене почало тужити і я вже не могла терпіти і почала стогнати, боліло вже все від грудей і до колін. І всі прибігли, а я давай тужитись, раз правильно, раз ні...Люди кажуть, що відчувають як йде дитина, я відчувала якийсь один суцільний болючий комок на пів тіла і не могла зорієнтуватись як то правильно все робити..але тут оп і в 19:20 малечу плюхнули мені на живіт))) І вона була така смішна))) І мені було дивно, що я вмію оказується народжувати дітей)) І потім ми троє були собі більше 2годин разом, але пролетіли вони як 15хв)) І фоткались і всім скидували, і наші мами раділи і дивувались, бо ми ж забули попередити в тій суматосі, що вже народжуємо)) І нас з Алісою забрали в післяпологове, а Лесика відправили додому (карантин же!). По грошах тут ми виклались 300у.е лікарці, 50у.е акушерці, 200грн неонатологу і 300грн санітарці (вона була сама чудова людина, дуже позитивна і уважна, приберегла мені кашку на "після пологів"). І десь до 50грн в аптеці купили пару ампул. А ще я таки порвалась і мені наклали 3 чи 4 шви під анастезією.
В післяпологовому то було 3 дні мук. Навіть згадувати не хочеться. Нормальною тут була тільки жіночка, що їсти носить, дай їй Бог здоров'я (ну і напарниця Іра з доцьою Юлею, яку вона народила через пару годин після мене) І знов все незручно)) Ліжко відїзжає від стіни, слизьке, постіль зїзжає, пеленка теж, туалет і душ по коридору, медперсонал абсолютно не дружелюбний. шви болять.. І всі хотіли грошей просто ні за що, згадую і зло бере..200 грн навіть не зрозуміла за що, бо то зразу як привезли, потім 50 грн за одну прививку, 50грн за другу, по 100грн на дитяче і доросле відділення, 400грн абсолютно безграмотному педіатру, бо не випише,лякали, що дитина не набирає вагу і треба годувати і іменно тою сумішшю, яку вона каже, щей конськими дозами, я там боролась і плакала Лесику в трубку. Відвідування заборонено, але Анна Дмитрівна пустила Лесика на трохи, то було легше в ті хвилини. Вже коли ніби все владналось і нас виписують (10.05) з'явилась ше одна лікарка, яка виявляється за мене відповідає і нікуди мене не виписує (де вона була всі ці дні і як її взагалі звати я не знаю) і "завтра ви ше підете на узд" і блабла, я вже не витримала, вчинила скандал, написаа відмову від госпітаізації і звалила звідти, тіьки мене і бачили.
Через тиждень, правда, ще приїзжала до Анни Дмитрівни шви знімати.
Звісно є і крапя позитиву) Лікарка написала мені у виписці "тяжкі пологи", тож мені прийдуть ше гроші за 2 тижні лікарняних, а ще зняла коротке відео пологів і пофоткала малу і мене і як Лесик пуповину перерізає. Маєм пам'ять)))
Загалом я маю хорошу згадку про пологи і погану про три дні після,пиїхати додому для мене було прям спасіння. І для Олексія теж, бо мама йому мозок чайною ложечкою за цей час виїла...
Ну все маля прокинулось і хоче уваги. Продовження потім)))
четверг, 13 мая 2021
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Моє наше сонечко, квіточка, щокастистий горобчик, бурундучок солоденький і золота дівчинка в одному лиці народилась! 7.05.21 в 19:20, вагою 3500, 53см. Подробиці напишу потім. А зараз просто тішусь нею дома і гуглю всяку бюрократію, щоб все всюди пореєструвати правильно. І стараюсь не спати на ходу))

среда, 28 апреля 2021
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Ще трошки і я перестану бути вагітною. А я тільки звикла до цього стану.) І от вже на 39 тижні. Народжувати мені 2.05 по місячним і 10.05 по узд. У нас з Лесиком буде доця. Аліска)
Я часто хотіла шось написати про свій стан і так ніц не написала... Якщо коротко, то живіт в мене почав рости вже в декреті, на роботі люди навіть не зауважили, що я в нього збираюсь)) Зато тепер вже доволі важко пересуватись, трохи йду, трохи катуляюсь) Два місяці декрету пройшли як 5 хв, зовсім відпочити не встигла, а скоро з'явиться кричащий комочок і тоді точно буде не до відпочинку. Декретні мені виплатили з розрахунку мінімалки, тож до "3і" в мене вже нема ілюзій))
До пологів ми з Олесиком готувались на курсах в "Сім'я від а до я" на Погулянці, навіть дипломи отримали)) З нами ще одна парочка ходила (Яна і Віталій), було доволі весело і пізнавально. І дівчатка, які нам викладали тоже кльові. Там ще є курси батьківства, я б з радістю ще туди пішла, лиш би гроші були) А ще я ходила на аквамаму в басейн "Водан" на Пасічній, щей мамі прорекламувала, то вона теж собі записалась, але на аквааеробіку. От подумую малу теж записати на плавання, з 2 місяців набирають діток)) У водичці так файно і легко дуже пузатим людям)) Щей навчилась всяким прийомчикам))
Домовилась народжувати на Мечнікова в Малої Анни Дмитрівни. Перед тим ходила в Перинатальний, але там мені тіпок заспівав 15тисяч за природні пологи і 30 якщо кс. І я чьот передумала народжувати в принципі) А на Мечнікова розцінки в 2 рази менші. То я вже трохи вспокоїлась.))
Доробляємо ремонт в довгій кімнаті. Все таке гламурне і маленькопринцесне)) Рожеві стіни і меблі)) Татусик все робить сам для своєї лялі)) А на фотках вона до речі така курноса і щоката ваувау, але з Лесиковими очима.))
Трохи переживаю, як же все пройде в день Х. Переживаю, щоб з малечею все було добре, переживаю, щоб самій не сконати. І що я буду робити потім. Народиться ж красуня і все, це вже на все життя. Доглядай, вчи, переживай... А я щось зовсім не готова. Мені більше подобається, як вона копається і шкребеться в животі. А зовсім не зуби, коліки, розбиті коліна, розбите серце, двійка з фізики, і взагалі мало що може статись. А в нас як буде з Лесиком? Чи будемо ми хорошими партнерами один одному? А хорошими батьками? Як ми зі всім цим впораємось? Ми ж пінали собі хуї все життя, а тут таке...
Згадую, що ще не доробила, останні приготування, так трохи заспокоююсь і норм. А буде вже як буде. Музичку закачую, фотки от поробили у вихідні, пакети перевіряю. До лікарки останній раз сходила сьогодні. Низький старт вже в мене. Надіюсь ще паску посвятити і все можна йти здаватись, щоб до дня матері вже родити і подарунки приймати))
Я часто хотіла шось написати про свій стан і так ніц не написала... Якщо коротко, то живіт в мене почав рости вже в декреті, на роботі люди навіть не зауважили, що я в нього збираюсь)) Зато тепер вже доволі важко пересуватись, трохи йду, трохи катуляюсь) Два місяці декрету пройшли як 5 хв, зовсім відпочити не встигла, а скоро з'явиться кричащий комочок і тоді точно буде не до відпочинку. Декретні мені виплатили з розрахунку мінімалки, тож до "3і" в мене вже нема ілюзій))
До пологів ми з Олесиком готувались на курсах в "Сім'я від а до я" на Погулянці, навіть дипломи отримали)) З нами ще одна парочка ходила (Яна і Віталій), було доволі весело і пізнавально. І дівчатка, які нам викладали тоже кльові. Там ще є курси батьківства, я б з радістю ще туди пішла, лиш би гроші були) А ще я ходила на аквамаму в басейн "Водан" на Пасічній, щей мамі прорекламувала, то вона теж собі записалась, але на аквааеробіку. От подумую малу теж записати на плавання, з 2 місяців набирають діток)) У водичці так файно і легко дуже пузатим людям)) Щей навчилась всяким прийомчикам))
Домовилась народжувати на Мечнікова в Малої Анни Дмитрівни. Перед тим ходила в Перинатальний, але там мені тіпок заспівав 15тисяч за природні пологи і 30 якщо кс. І я чьот передумала народжувати в принципі) А на Мечнікова розцінки в 2 рази менші. То я вже трохи вспокоїлась.))
Доробляємо ремонт в довгій кімнаті. Все таке гламурне і маленькопринцесне)) Рожеві стіни і меблі)) Татусик все робить сам для своєї лялі)) А на фотках вона до речі така курноса і щоката ваувау, але з Лесиковими очима.))
Трохи переживаю, як же все пройде в день Х. Переживаю, щоб з малечею все було добре, переживаю, щоб самій не сконати. І що я буду робити потім. Народиться ж красуня і все, це вже на все життя. Доглядай, вчи, переживай... А я щось зовсім не готова. Мені більше подобається, як вона копається і шкребеться в животі. А зовсім не зуби, коліки, розбиті коліна, розбите серце, двійка з фізики, і взагалі мало що може статись. А в нас як буде з Лесиком? Чи будемо ми хорошими партнерами один одному? А хорошими батьками? Як ми зі всім цим впораємось? Ми ж пінали собі хуї все життя, а тут таке...
Згадую, що ще не доробила, останні приготування, так трохи заспокоююсь і норм. А буде вже як буде. Музичку закачую, фотки от поробили у вихідні, пакети перевіряю. До лікарки останній раз сходила сьогодні. Низький старт вже в мене. Надіюсь ще паску посвятити і все можна йти здаватись, щоб до дня матері вже родити і подарунки приймати))
суббота, 19 декабря 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Щойно померла наша Заїнька. 

пятница, 27 ноября 2020
15:22
Доступ к записи ограничен
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
вторник, 03 ноября 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Ми приїхали з нашої весільної подорожі. Тиждень були в Закарпатті: архітектура, замки, термальні води всі діла) Чудово відпочили) Минулу суботу відгуляли весілля. Куражились в "Сімох Поросятах" було нас 20-25людей) Родичі і Іра з малими)
Перед тим їздили за татком в Луцьк, ще з бабою Сімою посиділи. Татко до речі так танцював - перший кавалєр був)) аж невірилось) А коли тост казав, то плакав) Лесик теж файно танцювавав, постійно тьощу кликав до танцю)) Мама з Ксюшою всяких конкурсів напридумували)) Погуляли класно, відпочили супер! От тепер як на роботу заставити себе піти? )
П.С. Бути одруженою дуже дивно.
Перед тим їздили за татком в Луцьк, ще з бабою Сімою посиділи. Татко до речі так танцював - перший кавалєр був)) аж невірилось) А коли тост казав, то плакав) Лесик теж файно танцювавав, постійно тьощу кликав до танцю)) Мама з Ксюшою всяких конкурсів напридумували)) Погуляли класно, відпочили супер! От тепер як на роботу заставити себе піти? )
П.С. Бути одруженою дуже дивно.
вторник, 20 октября 2020
вторник, 22 сентября 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Сьогодні подали заяву Рагс. Записали нас на 24.10. Але кажуть як принесем довідку про вагітність то запишуть на 20. Хочу 20-го! Ще дуже довго там стояти треба! По 40хв кожну пару приймають.
Маю йти на облік ставати 5-7 жовтня. На узд все добре. Серце б'ється і плід рухається) Мамі і Ксюші сказали на мамине д.н. А мамі Лорі і Тані ше не сказали. Я не хотіла при всіх гостях говорити, а вони пізніше пришли і потім пішли разом з тьотьою Гражиною. Тож взнають наступного разу) І татові з бабою ще не сказали) Зато мама вже на роботі розказала і я в себе сьогодні теж розказала. Ходила до Марічки на д.н. Щей Галина Петрівна приїзжала, файно посиділи) Мусила вже сказати - хай привикають, що скоро в декрет. Тай тяжесті мені носити не можна. Я би вже йшла в той декрет так робота домахує.
Після весілля ще плануєм на тиждень в Закарпаття поїхати. Ще всі старші покоління хочуть випити і закусити на гулянці, а ми плануєм просто розписатись і всьо. Нестиковочка у нас) Ну от мають Лесика батьки прийти до нас в гості, будуть то рішати шо і як. А мені треба спокій! ))
Маю йти на облік ставати 5-7 жовтня. На узд все добре. Серце б'ється і плід рухається) Мамі і Ксюші сказали на мамине д.н. А мамі Лорі і Тані ше не сказали. Я не хотіла при всіх гостях говорити, а вони пізніше пришли і потім пішли разом з тьотьою Гражиною. Тож взнають наступного разу) І татові з бабою ще не сказали) Зато мама вже на роботі розказала і я в себе сьогодні теж розказала. Ходила до Марічки на д.н. Щей Галина Петрівна приїзжала, файно посиділи) Мусила вже сказати - хай привикають, що скоро в декрет. Тай тяжесті мені носити не можна. Я би вже йшла в той декрет так робота домахує.
Після весілля ще плануєм на тиждень в Закарпаття поїхати. Ще всі старші покоління хочуть випити і закусити на гулянці, а ми плануєм просто розписатись і всьо. Нестиковочка у нас) Ну от мають Лесика батьки прийти до нас в гості, будуть то рішати шо і як. А мені треба спокій! ))
четверг, 10 сентября 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я якась така замучена, що навіть не відчувається, що недавно відпочивала. Прихворіла ще, насморк, кашель, а ніц ж не можна пити у всього побічні дії... Ходила до гінеколога, вагітність підтвердила, 16.09 йду на узд. На роботі вічні стреси, то така шарашкіна кантора, бісять мене, аж допрацьовувати до декрету не хочеться, а просто послати їх всіх подалі і піти. Ще поки терплю.. Купу таблеток мені ще виписали, думала от пити-курити не буду за вагітність = зекономлю. Ага, то ше дороще виходить)
А відпочили ми з Лесиком класно.. Найкращий відпочинок в мому житті)) І за все Лесик сам платив. Я тільки білети купила. Ми їздили в Одесу, до Людмили на квартиру. Облазили все місто, були на екскурсії в катакомбах, в театр "Маски", ходили і на концерт з Ірою і ВІкою (де я потім з тою сучарою чуть не побилась. Та Віка яка в душі така і зовні падла), їздили на пляжі Рев'єра і у Вапнярку, досліджували Сергіївку, збирали сіль на Куяльнику і там на оглядовому майданчику проваджали сонце, залазили на Жехову гору, і зустрічали схід сонця на Лузановці. Раз йшли пішки з центру і аж додому і Лесик зробив мене пропозицію.. Ми ще не знали, що я вагітна)
Потім ми ще поїхали в Умань, і там знов двіж: центр і фонтани, могила цадика Нахмана і хасиди, парки Софіїївка і Нова Софіївка, а також Буцький каньйон. А потім ще Вінниця з її центральними вуличками і фонтаном Рошен...Знатно налазились) А щей покупатись і позагаряти встигли)) І привезти подаруночок з моря маленький)) Поки маленький) як зерня) Я ще нікому крім лесика не казала навіть, от зроблю узд, скажуть, що все добре і тоді скажу) Ще звикаю і трохи не вірю свому щастю)
п.с зі своєю дієтою схудна на 11кг за 2місяці, а тепер знов поправляйся))
А відпочили ми з Лесиком класно.. Найкращий відпочинок в мому житті)) І за все Лесик сам платив. Я тільки білети купила. Ми їздили в Одесу, до Людмили на квартиру. Облазили все місто, були на екскурсії в катакомбах, в театр "Маски", ходили і на концерт з Ірою і ВІкою (де я потім з тою сучарою чуть не побилась. Та Віка яка в душі така і зовні падла), їздили на пляжі Рев'єра і у Вапнярку, досліджували Сергіївку, збирали сіль на Куяльнику і там на оглядовому майданчику проваджали сонце, залазили на Жехову гору, і зустрічали схід сонця на Лузановці. Раз йшли пішки з центру і аж додому і Лесик зробив мене пропозицію.. Ми ще не знали, що я вагітна)
Потім ми ще поїхали в Умань, і там знов двіж: центр і фонтани, могила цадика Нахмана і хасиди, парки Софіїївка і Нова Софіївка, а також Буцький каньйон. А потім ще Вінниця з її центральними вуличками і фонтаном Рошен...Знатно налазились) А щей покупатись і позагаряти встигли)) І привезти подаруночок з моря маленький)) Поки маленький) як зерня) Я ще нікому крім лесика не казала навіть, от зроблю узд, скажуть, що все добре і тоді скажу) Ще звикаю і трохи не вірю свому щастю)
п.с зі своєю дієтою схудна на 11кг за 2місяці, а тепер знов поправляйся))
понедельник, 31 августа 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
пятница, 10 июля 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Карантин стихійно продовжується. Олексійчик знов у Польші, має приїхати через місяць і ми поїдем в Одесу відпочити. Я сіла на здорове харчування, рахую калорії, бігаю, всяке таке..) Вже три тижні тим займаюсь. Схудла на 5кг за цей час. Ще пішла на лазерну епіляцію, буду тепер красотка) Ще родимки треба видалити, але то вже після відпочинку. А зараз робота домахує..
вторник, 21 апреля 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Паска того року не свячена, але писаночки все таки мальовані)
Мені подобається карантин. Всюди так спокійно..

Мені подобається карантин. Всюди так спокійно..

понедельник, 30 марта 2020
Все без всех могут жить. Не надо соплей
У нас карантин. Все закрито майже, крім магазинів першої необхідності і аптек) Звісно) Транспорт теж практично не їде, мене Лесик до трамвая на машині підвозить, от так і їзджу на роботу, яку Ігор Ліодорович успішно продав місяць тому 3і. Галина Миколаївна і Галина Петрівна пішли, а ми молодші поки залишились. Я теж хотіла звільнятись і їхати в Польшу, але тут трах-бабах карантин, кордони закрили, всі без роботи сидять у відпустках за свій рахунок. А на безриб'ї і рак риба. Хоча мене та робота дуже гнітить. В 3і такий бардак, що то просто не до оповідання, я ше доки карантин чекаю, але навіть не знаю потім куди податись і шо робити, бо вся така аптека давно замахала. Лесик тоже приїхав на мій Д.Н. і залишився, бо якраз ми ше на вихідних посвяткували, а потім кордони перекрили, а кого навіть впускали\випускали то на ізоляції мус сидіти. Наразі в країнї 400 випадків коронавірусу і надзвичайна ситуація до мінімум 25 квітня. Всі в масках і з антисептиками) Поки доволі спокійно. Оскіки в місті гуляти не можна, всі гуляють в лісі) цілі натовпи)) Я п'ю вітамінки і включаю солену лампу і аромолампу з евкаліптом і пшикаю ніс морською сіллю)) Ну і звісно на роботі в масці і в рукавичках) Сдовий кричить що ми всі готові, але по ситуації в лікарні бачу, що краще не хворіти.
Д.Н. святкували на полянці нашою дрєвньою компанією: я, Лесик, Паша, Іра+Саша+Бодік, Ромко+Наталя+Катя+Діанка. Пожарили м'яско, бахнули коньячка, природа, свіже повітря, добре що хоч є ще чиїсь дні народження, а то б взагалі не бачились..)
А в лютому ми з Олексієм їздили в Краків і Освенцим на 4 дні. Класно провели час. Ніхто ше навіть не підозрював, що така фігня почнеться. До останнього ніхто не підозрював.
З кінця січня я п'ю цілий список препаратів різних, готуюсь до вагітності. Лесик тоже пив, але всі таблетки в Польщі полишав, зараза, бо думав же, що на пару днів, а тепер взагалі хз як то все буде.. І грошей обмаль. Щей кредит мій чудовий, зовсім життя не спрощує( Хочеться вже пошвидше стати мамою! Але поки щось не дуже ше виходить..
Теперка не дуже життя яскраве, всі якісь сімейні і замкнуті, але вже й самій перестає хотітись гучних компаній. Того всього двіжу. А зараз в мене взагалі якась весняна апатія. Хочеться тільки лежати і все, навіть дивитись шось впадло. Іак по всюди хіба новини про коронавірус) Надіюсь ми переживем це все і почнем знов жити як жили. Весело подорожувати і егко відноситись до життя. І руки в нас до того часу від антисептиків не потріскають)
Д.Н. святкували на полянці нашою дрєвньою компанією: я, Лесик, Паша, Іра+Саша+Бодік, Ромко+Наталя+Катя+Діанка. Пожарили м'яско, бахнули коньячка, природа, свіже повітря, добре що хоч є ще чиїсь дні народження, а то б взагалі не бачились..)
А в лютому ми з Олексієм їздили в Краків і Освенцим на 4 дні. Класно провели час. Ніхто ше навіть не підозрював, що така фігня почнеться. До останнього ніхто не підозрював.
З кінця січня я п'ю цілий список препаратів різних, готуюсь до вагітності. Лесик тоже пив, але всі таблетки в Польщі полишав, зараза, бо думав же, що на пару днів, а тепер взагалі хз як то все буде.. І грошей обмаль. Щей кредит мій чудовий, зовсім життя не спрощує( Хочеться вже пошвидше стати мамою! Але поки щось не дуже ше виходить..
Теперка не дуже життя яскраве, всі якісь сімейні і замкнуті, але вже й самій перестає хотітись гучних компаній. Того всього двіжу. А зараз в мене взагалі якась весняна апатія. Хочеться тільки лежати і все, навіть дивитись шось впадло. Іак по всюди хіба новини про коронавірус) Надіюсь ми переживем це все і почнем знов жити як жили. Весело подорожувати і егко відноситись до життя. І руки в нас до того часу від антисептиків не потріскають)
понедельник, 30 декабря 2019
Все без всех могут жить. Не надо соплей
2019 підходить до кінця. Всі думки про салати, сніжинки, йолки і т.д. Хоч завтра ще на роботу..Зовсім не хочеться.)) Потім з Лесиком ще їдем в Ашан за продуктами... Спочатку планували летіти святкувати Н.Р. в Польшу, але таки вирішили залишитись дома. Білет згорить, трохи шкода. Значить має бути шось ліпше)) Лесик зробив камін і тепер в нас дома справжня новорічна атмосфера)) Може зробим собі коло нього фотозону))) Ще мені Лесик на Миколая подарував пуфік на колесиках. Маю трохи обновок інтер'їрних)) Я трохи хвора і ше мені герпес вискочив, якраз до свят. Снігу не було цілий місяць (ну шось 2 рази падав легенький), але от тепер випав і можна буде на новий рік дурачитись в снігу)) Колись мене дивувало, як в американських фільмах показували, як снігу нема, трава зеленіє, а от на Різдво такий випадає і всі тішаться. Тепер я цей момент розумію)) На Миколая всі дарували подарунки, а я замовила величезний сет суші і всі ми їх їли, це було круто, бо практично вся родина перший раз їх їла))
Ще за той час, що я не писала, ми їздили В Миколаїв і навколо нього розглядали, а ще робили собі пікнік коло закинутого костелу в Годовиці. Це з Лесиком. З мамою от недавно їздили з Відвідай в Бібрку і теж навколо, але та екскурсія була не цікава і відбила бажання ще десь їхати. Ще як ми з Олексієм розважались.. Ходили в 4д кіно на Чаклунку-2, нас там водою забризгало)) І то ми не з першого разу попали, бо ше перед тим ТЦ замінували і нас евакуйовували, було теж класно)) А другий раз то була така пробка велика, що Лесику прийшлось машину коло мами Лори поставити і бігти до Форуму пішки)
В жовтні ми доволі багато гуляли, а от потім все більше дома, дивимось Марвелівські фільми, і я ше постійно до якихось лікарів ходжу і купу грошей вже стратила: гінеколог, ендокринолог, стоматолог...і ше то си не скінчило, але вже трохи до свят я вирішила вгомонитись. 12 тисяч мені Лесик дав і їх вже нема. І це ще я практично здорова)) В плані мені нічьо не болить, але там аналіз якийсь не дуже, тут узд шось трохи не того, зуби в маленьких дирках, яких дофіга, але їх практично не видно.. Хворим нинька взагалі дуже тяжко бути. В Романа народилась малеча і в Насті також. Іра влаштувалась мед.представником і в неї взагалі життя вирує. Теж раз були з нею на пікніку коло озера, а раз до неї їздили на пиво з криветками. З Казміром пару раз коньячок попивали. З Борисом щось пару раз було. Його рідко випускають) Паша Мигулько десь загубився, не гуляє з нами.
Робота мені набридла. Останнім часом багато якихось проблем і все дістає. І в колективі якісь претензії вічні, і директор нервовий, бо прибутки малі, а народу дофіга і через одного хамлять. Замахали! Хочу звільнятись, але тримає кредит і не знаю куди йти.. Я би вже в декрет пішла, якшо чесно))) А так..може в Польшу поїду. Не знаю.
Коротше кажучи, 2019 був для мене дуже щасливим роком. Отаким прям моїм)) Надіюсь 2020 візьме з нього приклад і буде ще ліпшим))

суббота, 05 октября 2019
20:42
Доступ к записи ограничен
Все без всех могут жить. Не надо соплей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра