Маля спить,а я згадала про щоденник.   
Завтра Алісочці 4 місяця,швиденько ж час летить)) Вона у нас прекрасна чудова дівчинка, тішимось нею кожен день, кожну хвилину)) Особливо як спить.
Ну що ж. Пологи пройшли нормально. Тривали рівно 12 годин. Була п'ятниця, 7:20 ранку почали відходити води, я сказала про це тільки Лесику, тож всі собі спокійно зібрались на роботу і пішли, Лесик теж пішов до обіду, а я трохи ходила, трохи лежала, дивилась Рагулівну і рахувала перейми, які почались практично зразу і з проміжку 5хв. Десь коло першої я подзвонила до лікарки і та сказала приїзжати. В 13:30 - 14:00 ми були вже на Мєчнікова з розкриттям 3см, що мене розчарувало))) Але нас оприділили в родовий зал, де, до слова, все хоч і нове, але дуже не зручне для породіллі. Столи зависокі, підвіконники занизькі, фітбол здутий, до туалету йти по коридору. Ну я приспособилась до фітболу і лежала на ньому грудьми і животом, а Лесик сидів на стільці і постійно масажував мені поперек. Перейми наростали, проміжок скоротився до 3хв, потім до 1хв.. і вони постійно були по хвилині, просто спочатку легкі, а потім все сильніші і сильніші... Лікарка шось трохи нервувалась, що "довгий безводний період" (хоча насправді ні) і лякала Лесика кесарським, а я десь літала, до мене окремі слова доходили, і та біль хвилями і постійне бажання спокою, і катетер в руці, який заважає..Мене кидало в жар і Лесик потратив на мене всі вологі серветки і вода закінчилась.. І десь шоста година мене почало тужити і я вже не могла терпіти і почала стогнати, боліло вже все від грудей і до колін. І всі прибігли, а я давай тужитись, раз правильно, раз ні...Люди кажуть, що відчувають як йде дитина, я відчувала якийсь один суцільний болючий комок на пів тіла і не могла зорієнтуватись як то правильно все робити..але тут оп і в 19:20 малечу плюхнули мені на живіт))) І вона була така смішна))) І мені було дивно, що я вмію оказується народжувати дітей)) І потім ми троє були собі більше 2годин разом, але пролетіли вони як 15хв)) І фоткались і всім скидували, і наші мами раділи і дивувались, бо ми ж забули попередити в тій суматосі, що вже народжуємо))  І нас з Алісою забрали в післяпологове, а Лесика відправили додому (карантин же!).  По грошах тут ми виклались 300у.е лікарці, 50у.е акушерці, 200грн неонатологу і 300грн санітарці (вона була сама чудова людина, дуже позитивна і уважна, приберегла мені кашку на "після пологів"). І десь до 50грн в аптеці купили пару ампул. А ще я таки порвалась і мені наклали 3 чи 4 шви під анастезією. 
В післяпологовому то було 3 дні мук. Навіть згадувати не хочеться. Нормальною тут була тільки жіночка, що їсти носить, дай їй Бог здоров'я (ну і напарниця Іра з доцьою Юлею, яку вона народила через пару годин після мене) І знов все незручно)) Ліжко відїзжає від стіни, слизьке, постіль зїзжає, пеленка теж, туалет і душ по коридору, медперсонал абсолютно не дружелюбний. шви болять.. І всі хотіли грошей просто ні за що, згадую і зло бере..200 грн навіть не зрозуміла за що, бо то зразу як привезли, потім 50 грн за одну прививку, 50грн за другу, по 100грн на дитяче і доросле відділення, 400грн абсолютно безграмотному педіатру, бо не випише,лякали, що дитина не набирає вагу і треба годувати і іменно тою сумішшю, яку вона каже, щей конськими дозами, я там боролась і плакала Лесику в трубку. Відвідування заборонено, але Анна Дмитрівна пустила Лесика на трохи, то було легше в ті хвилини. Вже коли ніби все владналось і нас виписують (10.05) з'явилась ше одна лікарка, яка виявляється за мене відповідає і нікуди мене не виписує (де вона була всі ці дні і як її взагалі звати я не знаю) і "завтра ви ше підете на узд" і блабла, я вже не витримала, вчинила скандал, написаа відмову від госпітаізації і звалила звідти, тіьки мене і бачили.
Через тиждень, правда, ще приїзжала до Анни Дмитрівни шви знімати. 
Звісно є і крапя позитиву) Лікарка написала мені у виписці "тяжкі пологи", тож мені прийдуть ше гроші за 2 тижні лікарняних, а ще зняла коротке відео пологів і пофоткала малу і мене і як Лесик пуповину перерізає. Маєм пам'ять)))
Загалом я маю хорошу згадку про пологи і погану про три дні після,пиїхати додому для мене було прям спасіння.  І для Олексія теж, бо мама йому мозок чайною ложечкою за цей час виїла...
Ну все маля прокинулось і хоче уваги. Продовження потім)))