1.22

ООооо щось я підзабила на щоденник. Просто ноут навіть не включаю. Ну так раз в три місяці і то швидко фотки скинути і все. А дні летять...

В нас тут вже майже чотири місяці війна. Ну як в нас.. на Сході. В нас багато біженців і відсутність роботи. Лесик як війна почалась, так і не працює. А ми ше ремонт на новій хаті затіяли. Тому з фінансами туговато, м'яко кажучи)

 Після татка померла Вера з Миколаїва, потім тьотя Люба, потім Колянчик, потім Яцик - Лесика дядько. Після Нового Року - Саша і баба Гєня. І тільки вроді смерті закінчились, так почались масові гибелі.  Я нічого про війну не хочу писати, але це дуже боляче. Стільки болю і несправедливості, стільки насилля...це дуже страшно. Нікому не бажаю такого, навіть москалям. Нехай там ізолюються і що хочуть роблять, лиш би нас не чіпали. Суки.

Алісочка росте, вже бігає, має 9 зубів і тішиться життю. А я разом з нею і тому, мабуть, в депресію не впадаю. 

Ще на могилу до тата не їздила. З бабою 2 рази говорила. На її д.н. і на свій. Трохи переписувалась з Елінкою і т.Людою. Кликали закордон. Юля теж кликала в Канаду. Поки ми дома, хоч маю от піти паспорти забрати. Хоча нас і так випускали - біженцями, але я все таки вирішила зробити документи, а там буде видно. Будуть дуже бомбити - поїдем. Поки не дуже бомблять, хоча часом бахкає дуже добре. Ай.. аби не гірше. Потім ще щось напишу... як не забуду і жива буду))

П.С. А ще в грудні ми вакцинувались, а в січні ми бачились з Юльою і малими, вони прилітали. В Олексія і Світлани у листопаді народився Михайлик, а зараз він пішов воювати і вже чуть не загинув у Яворові. Павло Сновидович і Казмір теж на війні. Вовік пішов в тер.оборону...На разі всі живі-здорові. 

@темы: життя, сум, всі...яких багато